Історія, яка починалася з операції НАБУ і САП проти «кришування» шахрайських колцентрів в Офісі Генерального прокурора, за два тижні перетворилася на відчутну кризу всієї правоохоронної конструкції.
«Кримінальний огляд» проаналізував останні матеріали провідних вітчизняних ЗМІ «Української правди», «Слідства.Інфо», Радіо Свобода, Bihus.Info, hromadske, ZN.UA, Центру протидії корупції, Transparency International Ukraine, повідомлення НАБУ і САП та публічні позиції сторін станом на 20 вересня 2026 року.
Отже, Генпрокурор Кравченко звільнений (на його місце вже призначили тимчасового в.о.) Його так звана підозра директору НАБУ фактично була скасована самим Офісом генпрокурора. Кравченко виїхав з України за кілька годин після її внесення до ЄРДР, попередньо відмовившись від державної охорони. Заявлений привід для закордонного відрядження викликав серйозні питання журналістів. А нове керівництво прокуратури не продовжило війну з НАБУ, а, навпаки, заявило про професійну співпрацю з НАБУ і САП та почало демонструвати наміри внутрішнього очищення після «Карфагена».
Усе це не доводить кримінальної причетності Руслана Кравченка до корупційної схеми. Але суттєво змінює вагу версій, які звучали ще тиждень тому.
1. Головна зміна: «контрудар» Кравченка фактично не пережив самого Кравченка
14 вересня Кравченко оголосив, що підписав підозру директору НАБУ Семену Кривоносу. Претензії стосувалися двох давніх історій: кримінальної справи 2008–2009 років та земельного епізоду 2014-го. Він також заявив, що операція «Карфаген» нібито була потрібна НАБУ і САП для викрадення матеріалів кримінальних проваджень щодо самих антикорупціонерів.
Але вже того самого дня сам Офіс Генерального прокурора заявив: інформація про повідомлення Кривоносу про підозру не відповідає дійсності. За даними «Української правди», о 17:26 у ЄРДР відповідний запис був позначений як внесений помилково та скасований.
НАБУ і САП зі свого боку пояснили й іншу ключову суперечність. За їхньою версією, під час «Карфагена» детективи вилучили не матеріали кримінальних проваджень, як стверджував Кравченко, а довідку зі списком детективів НАБУ, щодо яких існували справи та які працювали над резонансними розслідуваннями.
Це поки позиція антикорупційних органів, але принципове питання тут дуже просте: протокол обшуку існує. Отже, предмет вилучення можна встановити документально.
І якщо версія НАБУ підтвердиться протоколами, одна з центральних тез Кравченка про причину «Карфагена» суттєво послаблюється.
2. Виїзд за кордон не є доказом вини. Але хронологія виявилася руйнівною для репутації його версії
Саме тут за останній тиждень з'явилося найбільше нових фактів.
За даними розслідування Михайла Ткача в «Українській правді», о 23:19 13 вересня Кравченко вніс відомості щодо Кривоноса до ЄРДР. Приблизно через дві години він відмовився від особистої державної охорони. Близько 2:30 ночі перетнув кордон через Шегині.
Формально він мав право виїхати. Народний депутат Федір Веніславський і колишній генпрокурор Руслан Рябошапка звертали увагу Радіо Свобода: Кравченко не мав статусу підозрюваного і юридичних підстав не випускати його з України на той момент не було.
І це важлива поправка до емоційного слова «втеча». Юридично встановленої втечі немає. Але журналістські питання залишаються.
Кравченко сам оформив собі п'ятиденне відрядження до Парижа нібито для участі у слуханнях парламентської мережі ПАРЄ щодо українських дітей. Журналісти встановили, що серед заявлених учасників цього заходу його не було. «Слідство.Інфо» окремо перевіряло інформацію про можливий візит до Литви: уряд Литви, канцелярія прем'єра, прокуратура та українське посольство повідомили, що про такий візит їм невідомо.
Тому найточніше формулювання тут таке:
виїзд Кравченка не є «розпискою у причетності» до корупції. Але поєднання нічного процесуального удару по НАБУ, відмови від охорони, швидкого перетину кордону та сумнівів щодо заявленої програми відрядження створило надзвичайно несприятливий для його власної версії фактичний фон.
Центр протидії корупції називає це втечею. Членкиня правління ЦПК Тетяна Шевчук сказала hromadske, що, на її думку, сам факт такого виїзду «вже все пояснює». Водночас публічних доказів того, що виїзд був частиною якоїсь угоди або що Кравченко залишив країну через страх кримінальної відповідальності, немає. Саме цю межу важливо не переступати.
3. А що ж сам «Карфаген»? Він нікуди не зник
За інформаційною бурею навколо Кривоноса легко загубити головне: первинна кримінальна справа продовжує існувати.
Сергій Кропива, якого НАБУ і САП вважають організатором злочинної організації, залишається під вартою з альтернативою застави 120 млн грн. Його апеляція на запобіжний захід успіху не мала. 18 вересня нове керівництво ОГП реорганізувало департамент і ліквідувало посаду заступника керівника, яку він обіймав; дисциплінарне провадження щодо нього також триває.
Саме Кропива, за матеріалами САП, був не просто підлеглим Кравченка. Прокурор САП у ВАКС стверджував, що він займався ремонтом будинку, яким користувалася родина Генпрокурора, комунікував із виконробом, допомагав із генератором, каміном і сигналізацією, а також вирішував інші особисті питання. Слідство назвало його «довіреною особою Генерального прокурора». Кравченко підтверджував побутові контакти з Кропивою, але заперечував будь-який злочинний зміст цих відносин.
Bihus.Info додав ще один фрагмент пазла, знайшовши будинок у Козині, яким, за даними журналістів, користувався Кравченко і який не був відображений у доступній на той момент деклараційній інформації. Сам Кравченко пояснив, що будинок орендований і буде задекларований у передбачені законом строки.
Отже, на сьогодні проти Кравченка немає оприлюдненої підозри у справі «Карфаген». Але існує очевидна й документована близькість Генпрокурора до центрального підозрюваного, яка потребує пояснення і процесуальної перевірки. Саме це важливіше за будь-які Telegram-інсинуації.
4. Чи означає це, що всі претензії Кравченка до НАБУ можна викинути у смітник? Ні
І тут потрібна та сама об'єктивність, якої часто бракує обом таборам. Сам факт конфлікту інтересів або сумнівного таймінгу не робить автоматично неправдивими матеріали щодо Семена Кривоноса.
Стара справа про підкуп виборців та застосування амністії справді існувала. Кравченко також оприлюднив матеріали ще одного давнього земельного епізоду, у якому стверджує про можливу участь Кривоноса. Ці матеріали мають оцінюватися не за принципом «Кривонос хороший» чи «Кравченко поганий», а незалежним слідством і судом.
Transparency International Ukraine при цьому звертає увагу на інше: давність справ, момент їхнього раптового використання після «Карфагена» та формат публічного оголошення дали організації підстави вважати дії Кравченка політично мотивованим тиском на антикорупційні органи. Керівники НАБУ і САП назвали це новим жанром «Telegram-підозр».
Тут можна сформулювати дуже простий принцип: незалежність НАБУ не означає недоторканності директора НАБУ. Але кримінальна відповідальність директора НАБУ не може залежати від особистої війни Генерального прокурора з НАБУ. Інакше будь-яка сильна справа автоматично стає підозрілою через того, хто її веде.
5. Найважливіший висновок експертів: проблема не Кравченко. Проблема - конструкція посади
Саме тут оцінки різних незалежних медіа та антикорупційних експертів дивовижно збігаються.
Парламентська аналітикиня руху ЧЕСНО Ірина Корженкова звертає увагу на дуже простий симптом: Генпрокурор міг сам підписати собі закордонне відрядження і водночас одноосібно використовувати надзвичайно потужні процесуальні інструменти щодо керівництва іншого правоохоронного органу. На її думку, це свідчить про слабкість внутрішнього контролю прокуратури.
hromadske підсумовує проблему ще ширше: нинішня процедура призначення Генпрокурора залишається політичною, без обов'язкового відкритого конкурсу. Саме тому після кожної кадрової кризи суспільство знову ставить те саме запитання: людина є незалежним керівником прокуратури чи політичною кандидатурою?
ZN.UA приходить до схожого висновку: просто поміняти Кравченка на чергового «свого» Генпрокурора означатиме залишити механізм кризи недоторканим. Видання та частина антикорупційного середовища виступають за прозорий конкурс із незалежним компонентом і реформу самої прокуратури.
ЦПК додає ще один індикатор. За опитуванням Фонду «Демократичні ініціативи» та КМІС, проведеним ще до найгострішої фази нинішнього скандалу, 70% опитаних не довіряли прокуратурі, а 56% заявили, що більше довіряли б Генпрокурору, обраному на відкритому конкурсі за участю міжнародних експертів.
Тобто криза довіри виникла не 14 вересня. Кравченко лише зробив її видимою.
6. Що змінилося після його відставки
15 вересня Верховна Рада дала згоду на звільнення Кравченка 317 голосами, без голосів «проти» чи «утримався». 17 вересня Президент поклав виконання обов'язків Генпрокурора на Антона Ковальського.
І перші заяви нового керівництва показові. Ковальський оголосив, що продовжить службові та кадрові процедури, пов'язані з «Карфагеном», і прямо заявив: посада прокурора не може використовуватися для захисту будь-кого чи створення особливих умов. З НАБУ і САП він пообіцяв працювати «професійно і в межах закону».
Це ще не реформа. Але це різка зміна тональності після публічної війни попереднього Генпрокурора з антикорупційними органами.
Водночас Єврокомісія вже нагадала Україні, що боротьба з корупцією залишається центральною умовою європейської інтеграції. ЄС не став оцінювати винуватість конкретних осіб, але сам факт реакції Брюсселя показує: внутрішній конфлікт правоохоронців давно перестав бути лише українською кадровою сваркою.
Що маємо станом на 20 вересня
Найважливіший висновок після двох тижнів «Карфагена» значно прозаїчніший за конспірологічні версії.
Немає встановленого факту, що Руслан Кравченко був учасником схеми «кришування» колцентрів. Немає й повідомленої йому підозри у цій справі.
Але є інше.
- Є підозрюваний у створенні злочинної організації високопоставлений прокурор, якого саме слідство називає особисто близьким до Кравченка.
- Є плівки та матеріали САП про його участь у побутових справах Генпрокурора.
- Є будинок у Козині, який став предметом окремого журналістського розслідування.
- Є відставка Кравченка одразу після «Карфагена».
- Є нічна спроба процесуального удару по керівництву НАБУ.
- Є відмова від державної охорони.
- Є виїзд з України за кілька годин потому.
- Є питання до програми відрядження.
І є факт, що власний Офіс Кравченка практично одразу дистанціювався від оголошеної ним «підозри» Кривоносу.
Окремо кожна з цих обставин може мати цілком законне пояснення. Разом вони створюють дуже серйозний комплекс питань, на які вже недостатньо відповідати відеозверненнями у Telegram.
Саме тому перспектива цієї справи тепер залежить від двох речей. Перша - чи піде НАБУ і САП далі за Кропиву та встановить доказами, хто саме знав про можливу систему «кришування», хто отримував від неї вигоду і де закінчувався особистий вплив «Канцлера».
Друга - чи використає держава цей скандал для зміни самої прокуратури: прозорого добору Генпрокурора, повернення реального кадрового контролю, сильного прокурорського самоврядування та таких правил розслідування справ щодо керівників НАБУ, САП і ОГП, за яких кримінальний процес неможливо перетворити на міжвідомчу артилерію.
Бо головне, що показав «Карфаген», навіть не історія Руслана Кравченка. Він показав, наскільки небезпечною стає система, коли суспільство вже не може відрізнити кримінальне переслідування від помсти, службове відрядження від можливого уникнення відповідальності, а роботу правоохоронних органів - від війни між ними.
І для країни, яка воює та одночасно переконує Європу у спроможності жити за правилами права, саме це є найбільшою проблемою.
Усі згадані особи вважаються невинуватими, доки їхню вину не буде встановлено обвинувальним вироком суду. Твердження НАБУ, САП, Руслана Кравченка, громадських організацій та журналістських джерел, які не підтверджені судовими рішеннями, у матеріалі наведені як позиції відповідних сторін.
Андрій Волощук, Тетяна Іванченко для «Кримінального огляду»
Администраторы