Операція НАБУ і САП під кодовою назвою «Карфаген» за кілька днів перетворилася з повідомлення про обшуки в Офісі Генерального прокурора на один із найгучніших антикорупційних скандалів осені. Причина не лише у сумах, нерухомості чи знаменитих уже псевдонімах «Канцлер» і «Муза».
Якщо версія слідства підтвердиться, сама конструкція справи виглядає майже парадоксально: людина з керівної ланки органу, покликаного координувати кримінальне переслідування, могла організувати систему платного неперешкоджання роботі шахрайських колцентрів, контролювати пов'язані з ними кримінальні провадження, відокремлювати «свої» офіси від «чужих», а отримані кошти перетворювати на нерухомість, автомобілі, коштовності та формально законні доходи близьких.
Водночас ця історія вже обросла політичними інтерпретаціями, суперечкою НАБУ з Офісом генпрокурора та припущеннями щодо самого Генерального прокурора Руслана Кравченка. Сам Кравченко категорично заперечує причетність до будь-якого «кришування», оголосив внутрішні перевірки та поліграфи, а ОГП окремо ставить питання щодо меж проведених НАБУ обшуків.
«Кримінальний огляд» проаналізував матеріали НАБУ, судові репортажі «Суспільного», «Слідства.Інфо», Центру протидії корупції, Bihus.Info, «Української правди», hromadske, «Радіо Свобода», ZN.UA, «Інформатора», а також оцінки експертів
Від «офісів» до злочинної організації: у чому версія НАБУ і САП
Офіційна фабула НАБУ на цей момент доволі жорстка.
За версією детективів, один із керівників структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора у середині 2025 року створив злочинну організацію, до якої залучив інших працівників прокуратури та близьких осіб. Учасники нібито систематично отримували неправомірну вигоду за те, щоб не перешкоджати роботі шахрайських колцентрів, жертвами яких ставали українці та іноземці.
Саме у матеріалах слідства з'явилися майже літературні кодові імена: «Канцлер», «Муза», «Камрат», «Флеш». За даними українських медіа та матеріалів, озвучених у ВАКС, під «Канцлером» слідство має на увазі заступника начальника Департаменту міжнародного співробітництва ОГП Сергія Кропиву.
НАБУ офіційно повідомляє, що понад 20 млн грн ймовірно злочинних доходів було витрачено на нерухомість, коштовності та інше цінне майно, активи щонайменше на 12 млн грн перереєстровувалися на третіх осіб, а понад 10 млн грн потрапили на рахунки близьких під виглядом підприємницьких доходів. Наразі правоохоронці заявили про п'ятьох учасників і попередню кваліфікацію, зокрема за статтями 255 та 209 Кримінального кодексу.
Але значно цікавіша картина почала вимальовуватися вже не з пресрелізу, а в залі ВАКС.
ВАКС відкрив завісу: «свої» й «чужі» колцентри, контроль справ і витоки з банків
Як повідомляє «Суспільне» із засідання ВАКС, прокурор САП заявив, що лише за період роботи Кропиви в ОГП ідеться про легалізацію майна приблизно на 41,7 млн грн. Крім того, сторона обвинувачення окремо описала майже 48,2 млн грн майна за попередній період, коли Кропива працював заступником голови Одеської ОВА. Це твердження прокурора, яке ще має пройти повноцінну доказову перевірку в суді.
Найбільш принципові епізоди стосуються навіть не грошей. За версією САП, Кропива отримав можливість контролювати кримінальні провадження щодо шахрайських колцентрів у різних регіонах. У записаних розмовах, які прокурор наводив у суді, обговорювалися майбутні обшуки, причому слідство трактує ці діалоги як можливе розмежування між «своїми» та «недружніми» колцентрами. ZN.UA з посиланням на Центр протидії корупції повідомляє, що Кропива нібито координував удари правоохоронців по тих офісах, які не перебували під контролем групи.
Це вже зовсім інший рівень проблеми. Якщо така версія буде доведена, правоохоронний ресурс міг використовуватися не просто для захисту кримінального бізнесу, а як інструмент конкурентної боротьби всередині самого кримінального ринку: «своїх» не чіпати, до «чужих» приходити з обшуками.
Ще один тривожний епізод стосується банків. Прокурор САП заявив у ВАКС, що після запитів НАБУ про фінанси фігурантів інформація нібито потрапляла до Кропиви, після чого учасники починали вживати заходів конспірації: ховали майно й техніку, використовували холодні криптогаманці, оформлювали активи на довірених людей та готували телефони до дистанційного знищення інформації.
Цей епізод, якщо він підтвердиться, потребує вже окремої відповіді: хто саме повідомляв об'єктам розслідування про запити антикорупційного бюро і чи не існує у фінансовій системі каналу раннього попередження фігурантів топкорупційних справ.
Кропива під вартою. «Муза» теж
Як повідмили ЗМІ, 6 вересня ВАКС відправив Сергія Кропиву під варту до 2 листопада з альтернативою застави 120 млн грн. САП просила визначити 200 млн. Сам Кропива відкинув обвинувачення у «кришуванні» колцентрів, заявив, що частину записів перекручено, заперечив володіння криптовалютою та просив визначити значно меншу заставу.
7 вересня ВАКС обрав запобіжний захід і 24-річній Єлизаветі Івахненко, яка в матеріалах слідства проходить як «Муза»: тримання під вартою до 2 листопада з можливістю внесення 20 млн грн застави. Прокуратура просила 50 млн.
За версією прокурорів, Івахненко була не просто близькою людиною Кропиви, а могла брати участь у легалізації коштів і оформленні активів. У суді, зокрема, йшлося про Mercedes-Benz, нерухомість та значні надходження на рахунок її матері.
Окрему увагу журналістів привернули записи, де «Муза» обговорює можливість піти на державну службу і навіть претендувати на посаду заступника міністра освіти. Раніше «Слідство.Інфо» встановило, що у 22 роки Івахненко вже обіймала посаду заступниці декана факультету кібербезпеки та інформаційних технологій Одеської юридичної академії.
Але у цій частині історії важливо не дати дорогому одягу, сумкам та іншим яскравим побутовим деталям затулити суть. Брендова куртка не є доказом злочину. Рух коштів, походження майна, усвідомлення незаконного джерела грошей та конкретні дії з їх легалізації - є тим, що має доводити прокуратура.
Найгостріше питання: хто такий «шеф» і що знав Генпрокурор?
Саме тут «Карфаген» перестає бути справою одного посадовця ОГП і перетворюється на інституційну кризу.
Як повідомляє «Слідство.Інфо» із зали суду, прокурор САП Микола Карась заявив, що Кропива діяв за «повної підтримки» Генерального прокурора Руслана Кравченка. Сторона обвинувачення стверджує, що Кравченко допоміг підлеглому отримати контроль за кримінальними провадженнями щодо колцентрів і міг втручатися у внутрішні конфлікти, коли інші посадовці ОГП заважали Кропиві.
На записах Кропива звертається до співрозмовника як до «шефа» і говорить про його підтримку. У суді прокурори прямо пов'язували цього співрозмовника з Кравченком.
Водночас тут необхідно провести дуже чітку межу. Факт близького спілкування, допомоги підлеглому у роботі чи навіть кадрового протекціонізму не дорівнює доказу участі Генпрокурора у хабарництві або відмиванні коштів.
Саме Кравченко категорично заперечує будь-яку причетність до прикриття незаконних «офісів». «Я не маю жодного стосунку до прикриття незаконних колцентрів, не давав вказівок сприяти такій діяльності й не використовував для цього повноваження Генерального прокурора», - заявив він.
Він також повідомив про відсторонення Кропиви, підготовку його звільнення, перевірку Департаменту міжнародного співробітництва та підрозділу з протидії кіберзлочинності. Працівникам, які займаються провадженнями щодо колцентрів, Кравченко доручив пройти поліграф.
І додав важливу з управлінської точки зору фразу: «За управлінські рішення в системі, яку очолюю, відповідаю я». Тобто кримінальну причетність Кравченко відкидає, але політичну й управлінську відповідальність за стан очолюваної системи принаймні публічно визнає.
Ремонт у Козині: побутова допомога чи маркер особливих відносин?
Ще однією інформаційною лінією стали особисті стосунки між Кропивою та Генпрокурором.
Прокурор САП у суді заявив, що Кропива координував ремонтні роботи у будинку в Козині, де проживає родина Кравченка: організовував встановлення генератора, вирішував побутові питання, а також нібито допомагав із поїздками членів родини та організацією святкування дня народження Генпрокурора.
Після цього Bihus.Info встановив адресу будинку в Козині, яким, за даними журналістів, користується Кравченко, і звернув увагу на відсутність цього житла у доступній на той момент деклараційній інформації.
Кравченко відповів, що будинок площею близько 280 кв. м родина орендує, обрала його ще взимку, а фактично переїхала 1 травня. За його словами, інформацію буде задекларовано відповідно до встановлених законом строків. Він також пояснив розмови з Кропивою звичайними побутовими питаннями, пов'язаними з майстрами, сигналізацією та технікою.
І це хороший приклад того, як потрібно сприймати «Карфаген». Один і той самий факт може мати дві інтерпретації. Для обвинувачення надзвичайна близькість посадовця з Генпрокурором пояснює його реальний адміністративний вплив. Для Кравченка це нормальні особисті та робочі контакти, які нічого не доводять щодо колцентрів.
Яка з версій отримає доказову вагу, вирішуватиметься не кількістю репостів «плівок», а змістом повного масиву доказів.
ОГП відповідає НАБУ: а чи не вийшли детективи за межі обшуку?
Є і ще одна сторона конфлікту, яку не варто ігнорувати. Офіс Генерального прокурора підтвердив, що НАБУ проводило нічні слідчі дії у службових приміщеннях Генпрокурора, його першої заступниці та інших працівників. Але в ОГП заявили, що детективи могли отримати доступ до матеріалів інших кримінальних проваджень, які не стосуються «Карфагена», зокрема до інформації щодо можливої протиправної діяльності працівників самих НАБУ та САП.
Прокуратура фактично ставить питання: чи був такий доступ передбачений судовими дозволами і чи не перетворився законний обшук у конкретній справі на можливість ознайомитися з матеріалами проваджень щодо самих антикорупційних органів.
Цю претензію також потрібно перевірити. Бо принцип верховенства права працює однаково в обидві сторони: підозра у тяжкій корупції не дає прокуратурі імунітету від НАБУ, але й резонансна антикорупційна операція не дає НАБУ права виходити за межі судового дозволу.
Саме ця симетрія і відрізняє правову систему від війни правоохоронних кланів.
Що кажуть експерти: від «гнилі системи» до застережень від конспірології
Експертні оцінки очікувано розійшлися за тональністю. Колишній заступник Генерального прокурора Віктор Чумак в ефірі Radio NV розглядав «Карфаген» передусім як питання масштабу внутрішнього розкладання прокуратури та персональної відповідальності її керівництва. У дискусії окремо порушувалося питання, чи може Генпрокурор залишатися на посаді, якщо версія САП щодо масштабу впливу його близького підлеглого отримає підтвердження.
Політолог Олексій Кошель трактує історію ширше - як прояв управлінської кризи та слабкого контролю над інституціями. Для нього особливо небезпечний не один корумпований чиновник, а можливість існування великої кримінальної мережі, яка користується державним захистом.
Журналіст-розслідувач Юрій Ніколов акцентував уже на міжнародному репутаційному ефекті. Сам сюжет, коли шахрайські колцентри, які можуть обкрадати зокрема іноземців, отримують можливий захист усередині прокуратури, надзвичайно токсичний для країни, яка переконує Європу у реформах верховенства права.
Водночас Ігор Чаленко закликає не перетворювати розслідування на конспірологію навколо його нібито спеціального запуску для зриву переговорних позицій України. В ефірі Radio NV він окремо розглядав версію про «політичний час» операції та ширший конфлікт НАБУ/САП з ОГП.
Це важливе застереження. Корупційний скандал справді може бути використаний політичними опонентами, російською пропагандою чи будь-ким іншим.
Але можливість використання скандалу не робить самі докази вигаданими. Так само гучність плівок не робить автоматично доведеними всі висновки, які на їх основі робить сторона обвинувачення.
Чому «Карфаген» небезпечніший за звичайну справу про хабар
Є простий хабар: посадовець бере гроші за конкретне рішення. А є значно небезпечніша модель - приватизація державної функції. Саме так, якщо версія НАБУ і САП буде доведена, виглядатиме «Карфаген».
Прокуратура має забезпечувати законність кримінального переслідування. Якщо ж люди всередині прокуратури могли вирішувати, який колцентр обшукувати, який не чіпати, кого попередити, кому забезпечити «спокій» і як використати кримінальне провадження проти конкурента, правоохоронний механізм фактично стає частиною бізнес-моделі самого злочину.
І тоді головна проблема вже не в 20, 40 чи навіть 90 мільйонах. Головний товар - безкарність. А це найдорожче, що держава може продати кримінальному бізнесу.
Що тепер потрібно перевірити
Саме тому ця справа не повинна закінчитися лише Кропивою та «Музою».
Потрібна повна ревізія руху всіх справ щодо шахрайських колцентрів щонайменше за період, який охоплює розслідування: які провадження відкривалися, які закривалися або переходили від одного органу до іншого, де обшуки раптово припинялися, кого попереджали, хто давав відповідні доручення і чи збігаються ці рішення з контактами, зафіксованими НАБУ.
Окремої перевірки потребує історія можливого витоку банківської інформації про запити НАБУ.
Так само має бути встановлено, чи користувався Кропива іменами та посадовим авторитетом керівництва ОГП для власної ваги, чи справді отримував конкретне сприяння у рішеннях, пов'язаних із незаконними колцентрами.
Це принципова різниця. Людина може хвалитися: «за мною шеф» - і продавати клієнтам неіснуючий вплив. А може справді мати такий вплив. Саме це має бути доведено документами, наказами, рухом справ, показаннями та іншими доказами.
І якщо розслідування встановить, що Руслан Кравченко не знав про ймовірну злочинну діяльність Кропиви і не сприяв їй, це також має бути сказано суспільству максимально чітко.
Закон про колцентри не допоможе, якщо «дах» сидить над законом
Особливої актуальності «Карфагену» додає те, що влада, вустами президента В.Зеленського паралельно ініціює посилення відповідальності за організацію шахрайських колцентрів. На тлі масштабних операцій правоохоронців це виглядає логічно.
Але нова кримінальна стаття або більший строк ув'язнення вирішують лише половину проблеми. Якщо організатор кримінального бізнесу здатний придбати захист усередині самої системи кримінального переслідування, можна написати хоч двадцять нових статей Кримінального кодексу. Вони перетворяться на декорацію.
Тому найбільший урок «Карфагена» для України полягає не в необхідності ще суворіше карати шахраїв.
Потрібно зробити неможливим продаж самого правоохоронного механізму.
Іспит не лише для ОГП, а й для НАБУ та САП
Водночас операція стане випробуванням і для антикорупційних органів. НАБУ і САП уже сформували надзвичайно гучну публічну конструкцію: злочинна організація всередині прокуратури, платний захист шахрайських колцентрів, десятки мільйонів легалізованого майна, вплив на кримінальні провадження та згадки керівництва ОГП.
Тепер це потрібно довести у суді. Саме тут проходить межа між ефектною оперативною операцією та сильною кримінальною справою.
ВАКС уже визначив запобіжні заходи Кропиві та Івахненко. Але запобіжний захід не є вироком, а виклад прокурора на засіданні не означає, що суд уже визнав усі наведені ним обставини доведеними.
Тому фінальна оцінка «Карфагена» залежатиме від того, чи перетворяться плівки, коштовності, квартири, банківські транзакції та гучні слова про «шефа» на юридично стійкий ланцюг доказів.
Якщо так - це може стати однією з найбільш руйнівних для старої прокурорської системи справ останніх років. Якщо ні - суспільство отримає ще один гучний серіал із незавершеним фіналом.
«Карфаген» має бути зруйнований. Але виключно законними інструментами
Назва операції майже сама проситься до історичних паралелей. Римський сенатор Катон Старший, як відомо, завершував виступи вимогою зруйнувати Карфаген.
Український «Карфаген» руйнувати теж потрібно. Але не відомство. Не прокуратуру як державну інституцію. І тим більше не презумпцію невинуватості.
Руйнувати потрібно можливість існування всередині правоохоронної системи приватних «дахів», неформальних тарифів, своїх і чужих кримінальних бізнесів та телефонного права.
Якщо операція НАБУ стане початком такого очищення, скандал, попри всю його токсичність, зрештою може зміцнити державу.
Якщо ж справа завершиться кількома персональними відставками, гучними поліграфами і поверненням до старих правил, «Карфаген» залишиться не назвою спецоперації. А назвою системи.
Усі особи, згадані як підозрювані або фігуранти незавершеного кримінального провадження, вважаються невинуватими, доки їхню вину не буде доведено в установленому законом порядку обвинувальним вироком суду. Твердження прокурорів САП щодо ролі окремих осіб, їхніх зв'язків та впливу наведені як версія сторони обвинувачення й потребують судової перевірки.
Андрій Трохименко, Тетяна Іваничук для «Кримінальний огляд»
Администраторы