Теракт у Кракові 7 листопада з розстрілом мирних громадян боляче нагадав Україні про власну квітневу трагедію в Голосіївському районі Києва. Обидва напади різні за мотивами та обставинами, але мають одну небезпечну спільну рису: озброєна людина за лічені хвилини здатна перетворити звичайну міську вулицю, двір чи магазин на місце масового вбивства.
Нагадаємо, у Кракові 24-річний чоловік відкрив вогонь по випадкових перехожих у центрі міста. Загинули шестеро людей, ще щонайменше 15 були поранені. Згодом у помешканні нападника виявили тіла його батьків та 21-річної сестри, а також сім одиниць зброї. Польська прокуратура офіційно кваліфікувала стрілянину як терористичний акт. Кримінальний огляд проаналізував ці дві трагедії, і побачив загрозливу тенденцію, на яку українська влада має відреагувати влада якомога скоріше.
Для України особливо важлива не лише сама трагедія, а й те, як реагували польські правоохоронці. Перше повідомлення про стрілянину надійшло близько 15:00, а вже за кілька хвилин поліцейські вступили у перестрілку з нападником. Активна фаза переслідування тривала лише 123 секунди. До операції були залучені контртерористичні підрозділи, патрульні екіпажі та рятувальники. Двоє поліцейських отримали важкі поранення.
Як виявилося, один із них, Якуб Кулік, раніше служив у десантному підрозділі та був добровольцем пожежної служби. Польська влада заявила, що дії поліцейських дозволили врятувати багато життів.
Київ уже отримав своє попередження
За даними слідства, чоловік після конфлікту біля будинку спочатку відкрив вогонь із травматичної зброї, потім повернувся до квартири, взяв вогнепальну зброю, підпалив помешкання і продовжив стрілянину. Він убивав людей на вулиці, рухався до супермаркету, захопив заручників і стріляв у правоохоронців. Загинули семеро людей, ще семеро потерпілих перебували у лікарнях.
Особливо тривожним стало те, що подальше розслідування виявило ознаки системної підготовки. На мобільному телефоні нападника знайшли відео, де він тренував швидке приведення зброї у бойову готовність та прицільну стрільбу. Свої дії він супроводжував агресивними монологами, закликами до насильства та мовою ненависті.
Тобто це був уже не просто побутовий конфлікт, який несподівано «вийшов з-під контролю». За версією слідства, людина певний час психологічно і практично готувала себе до насильства.
І ще одна деталь, яку не можна залишати на периферії: чоловік мав зареєстровану зброю, а один із останніх дозволів отримав на підставі нібито журналістського посвідчення громадської організації. Обставини видачі дозвільних документів почала перевіряти СБУ.
Не «психічно хворі», а небезпечне поєднання факторів
Було б великою помилкою після таких трагедій зробити примітивний висновок: мовляв, у суспільстві багато психологічно травмованих людей - отже, вони становлять небезпеку.
Переважна більшість людей, які переживають травму, депресію, тривогу чи ПТСР, ніколи не стають насильниками. Але Україна четвертий рік живе в умовах повномасштабної війни. Мільйони людей пережили обстріли, втрати близьких, фронт, окупацію, евакуацію, економічний крах, руйнування житла. У суспільстві закономірно накопичуються виснаження, агресія і конфліктність. Також у країні накопичилося значно більше зброї, ніж до 2022 року.
І хоча сама по собі жодна з цих обставин не створює масового вбивцю. Але поєднання радикалізації конкретної людини, погроз, попереднього насильства, доступу до зброї та відсутності раннього втручання вже може створити критичну ситуацію. І саме такі сигнали держава повинна навчитися помічати раніше, ніж пролунає перший постріл.
Краків показав головне: рахунок іде на хвилини
Найважливіший урок польської трагедії для українських правоохоронців - швидкість. У сценарії «активного стрільця» нападник не сидить і не чекає поліцію. Він рухається і продовжує шукати нових жертв.
Тому вирішальними можуть бути не спецпідрозділи, які прибудуть за двадцять хвилин, а перші двоє поліцейських, які опиняться на місці через три. І тут виникає незручне запитання: чи кожен український патруль сьогодні реально підготовлений до такого сценарію?
Не на папері, не після одного заняття в навчальному центрі. А настільки, щоб у перші секунди правильно оцінити ситуацію, передати інформацію, організувати евакуацію людей, взаємодіяти з медиками і, коли нападник продовжує стріляти, діяти без очікування спецназу.
Що Україні потрібно зробити зараз
Перше - національний протокол «активний стрілець». Єдиний алгоритм для патрульної поліції, Нацполіції, КОРД, ДСНС, екстреної медицини та служби 112. Кожен повинен знати, що робить у перші хвилини.
Друге - регулярні практичні навчання. Школа, торговельний центр, вокзал, житловий будинок, офіс, нападник у русі, кілька місць стрілянини, заручники. Не презентація у PowerPoint, а сценарій, максимально наближений до реальності.
Третє - аудит дозвільної системи зброї. Історія Голосіївського стрільця повинна отримати окрему відповідь: як людина з кримінальним минулим отримувала дозволи і яку роль у цьому відігравало сумнівне журналістське посвідчення.
Четверте - система ранніх сигналів. Дзвінки про агресивних сусідів. Реальні погрози вбивством, демонстративна підготовка до насильства, попередні напади, радикальні заклики, спроби незаконного отримання зброї не повинні залишатися набором розрізнених повідомлень у різних відомствах.
П’яте - доступна кризова психологічна допомога. Не як формальна «гаряча лінія», а як можливість швидко отримати допомогу людині, яка розуміє, що втрачає контроль над собою, або її родичам, які бачать небезпечні зміни.
Шосте - обов’язковий розбір кожного такого інциденту по хвилинах і секундах. Коли надійшов виклик? Коли прибув перший патруль? Що він зробив? Коли отримали інформацію медики? Що затримало спецпідрозділ? Які рішення врятували життя, а які коштували дорого? Не для покарання заради покарання, а для того, щоб наступного разу система була швидшою.
Влада має діяти до наступної трагедії
Краків і Голосіївський теракт - ще не доказ неминучої «епідемії» масових розстрілів. Але це вже два дуже серйозні попередження у суспільствах, що мають схожі проблеми та значний внутрішній рівень невдоволення та радикалізації.
Після Голосіївської трагедії українська влада отримала перший сигнал. Після Кракова -можливість подивитися, наскільки швидкою може бути реакція поліції, коли нападник продовжує вбивати людей. Тепер питання лише в тому, чи буде зроблено висновки.
«Кримінальний огляд» вважає, що МВС, Національна поліція, МОЗ, ДСНС та інші відповідальні структури мають уже зараз спільно розробити національну систему запобігання та реагування на масові озброєні напади, провести аудит готовності підрозділів і розпочати регулярні міжвідомчі навчання.
Для держави, яка четвертий рік живе у великій війні, це вже не екзотичний американський сценарій і не тема для майбутньої наукової конференції.
Це питання громадської безпеки, питання життя та смерті. І тут владі краще перестрахуватися десять разів, ніж одного разу пояснювати родинам загиблих, чому після Голосієва всі знали про ризик, але до наступної стрілянини так нічого і не змінили
Кирило Проценко для «Кримінального огляду»
Администраторы