Шість років без омріяної подорожі, 134 тисячі неповернутих гривень, жодної зрозумілої фінансової звірки та мовчання туристичних компаній у відповідь на журналістські запити. Саме так виглядає історія українця Миколи Погорілого, який звернувся по допомогу до редакції «Кримінального огляду». А коли справа дійшла до поліції, домагатися початку розслідування довелося через суд.
Туристичне шахрайство в Україні завжди мало свої «міцні традиції». Зазвичай, на вудочку злочинців попадають ті, хто клює на швидкі «гарячі» пропозиції або дешевизну та нехтує елементарною перевіркою. У січні 2025 року поліція Одеси повідомила про викриття чоловіка, який продавав неіснуючі тури до Єгипту. У квітні 2026-го правоохоронці Буковини повідомили про підозру директорці туристичної фірми: за версією слідства, десятеро клієнтів втратили понад 1,3 млн грн.
Але історія Миколи Погорілого особлива. Тут немає випадкових продавців сумнівних путівок із соціальних мереж. Є зареєстрований турагент, туроператор із багаторічною історією та відомий туристичний бренд. І є зниклі гроші, повернення яких перетворилося на шестирічний марафон.
Подорож зірвав COVID. А куди поділися гроші?
Як стало відомо редакції з наявних документів та особистого звернення потерпілого, на початку 2020 року Микола Погорілий здійснив в кілька етапів оплату за омріяні поїздки до Лондона та на Балі, які планував з дружиною багато років. Загалом вийшло 322 809 гривень, про що свідчать відповідні квитанції.
Турагентом виступала ФОП Ірина Хроленко, яка працювала під відомим брендом «Поїхали з нами», туроператором у договорах зазначено ТОВ «Американська Туристична Група», директорка - Леся Шевчук.
На жаль, планам Миколи не судилося збутися, поїздки не відбулися через пандемію COVID-19. Зрозуміло, що закриття кордонів стало ударом для всього туристичного бізнесу. І ніхто не звинувачує організаторів у самій пандемії чи відміні поїздок. Однак форс-мажор не означає автоматичного права назавжди залишити собі гроші клієнта.
Зауважимо, що частину коштів за кілька років постійних вимог, дзвінків, листувань, вдалось повернути. Турагент І. Хроленко повертала кошти частинами: 100 162 грн у 2021 році та ще 88 534 грн у 2023-му. Проте 134 113 гривень основної суми залишаються неповернутими досі. Чи варто згадувати, що за 6 років дана сума знецінилася відносно долара більш як вдвічі.
Тим не меш, за словами заявника, протягом останніх двох років він безрезультатно домагається від турагента Ірини Хроленко точної звірки розрахунків, щоб зрозуміти – хто ж саме не віддає його гроші. Чи їх утримують готелі, авіакомпанії, закордонні партнери? Чи може це така само-винагорода посередників за організацію поїздок, які не відбулися?
Як би там не було, за шість (!) років постійних вимог професійні учасники туристичного ринку так і не спромоглися переконливо документально пояснити долю 134 тисяч гривень!
«Поїхали з нами»: відомий бренд, але хто відповідає перед туристом?
Окремі питання виникають до моделі роботи туристичної мережі «Поїхали з нами». На офіційному сайті компанії активно пропонується франшиза: підприємці отримують право працювати під відомою торговою маркою, доступ до CRM-системи, навчання, маркетингову та юридичну підтримку. Натомість мережа отримує відповідні платежі.
Проте в соціальних мережах трапляються скарги клієнтів, які стверджують, що у випадку проблем із франчайзинговими агентствами центральний бренд дистанціюється від відповідальності.
Такі відгуки, а надто відсутність реакції чи бодай-якої відповідальності за «клонів», свідчать про те, що репутація бренду знаходиться під постійним ударом, а юридична відповідальність власника бренду залежить від конкретних договорів. І ось тут постає принципове питання: якщо відоме ім'я допомагає залучати клієнтів і заробляти на франшизі, то хто захищає репутацію мережі, коли клієнт залишається без послуги та грошей?
І чому турист повинен самостійно розбиратися у фінансових відносинах агента, туроператора та закордонних посередників?
Редакція попросила пояснень. У відповідь - тиша
19 жовтня 2026 року «Кримінальний огляд» направив офіційний редакційний запит ФОП Ірині Хроленко та директорці ТОВ «Американська Туристична Група» Лесі Шевчук. Редакція також зверталася за відомими контактами, пов'язаними з туристичним брендом.
Журналісти не висували жодних звинувачень, а натомість запропонували всім учасникам викласти свою позицію.
Запитання були максимально конкретними: скільки коштів отримано, кому їх перерахували, які бронювання скасували, що повернули контрагенти та чим підтверджується неповернутий залишок.
Редакція окремо попросила надати єдину документальну звірку за обома туристичними договорами. Минуло десять днів. За інформацією редакції, звернення були доставлені адресатам, однак станом на 29 жовтня жодної відповіді по суті не надійшло.
Зазвичай, мовчання в подібних ситуаціях є якщо не прямим, то опосередкованим доказом шахрайства. Адже виникає ще одне закономірне питання: якщо утримання грошей має законне та документально підтверджене пояснення, чому його досі не надали ані клієнту, ані журналістам? Якби воно було, то в інтересах задіяних турагентів і туроператорів було б якомога швидше його надати, щоб відвести підозри у шахрайстві
Поки що це виглядає як прояв крайньої недобросовісності чи зловживань, які потребують кримінально-правової оцінки. Саме це й необхідно встановити.
Поліцію зобов'язали розпочати розслідування через суд
Особливо показовою виявилася реакція правоохоронців. Ще 12 серпня 2026 року адвокат Миколи Погорілого Олександр Мачульний подав заяву щодо можливого шахрайства за статтею 190 КК України. Однак поліція не внесла відомостей до ЄРДР, натомість розглядала звернення за процедурою Закону «Про звернення громадян».
13 жовтня 2026 року Подільський районний суд Києва у справі №758/17213/26 встановив недотримання поліцією вимог статті 214 КПК України та зобов'язав внести відомості до ЄРДР і розпочати досудове розслідування.
Примітно, що представник поліції до суду не з'явився, а витребуваних документів не надав.
Суд не встановлював винуватості представників туристичного бізнесу. Проте визнав обґрунтованими доводи про процесуальну бездіяльність поліції щодо невнесення відомостей до ЄРДР. Тепер належить перевірити виконання судової ухвали, встановити рух коштів і з'ясувати роль кожного учасника цієї історії.
Чи варта репутація 134 тисяч гривень?
За Законом України «Про туризм», сторони мають визначені права й обов'язки, а фактично понесені витрати в передбачених законом випадках повинні бути документально підтверджені.
Туристичний бізнес має право на винагороду за свою роботу. Але це не дає автоматичного права залишати собі будь-яку суму без належного обґрунтування. Тому головне питання справи Погорілого сьогодні навіть не в тому, чому зірвалися подорожі.
Головне - чому через шість років клієнт не може отримати ані свої 134 113 гривень, ані зрозумілої відповіді, хто, за що і на якій підставі їх утримує.
«Кримінальний огляд» продовжує журналістське дослідження цієї історії, стежитиме за виконанням судового рішення та перебігом можливого кримінального провадження. Зокрема, буде відправлено журналістський запит до Подільського управління НПУ та Прокуратури м. Києва з вимогою пояснити небажання правоохоронців розслідувати цю справу, яка має ознаки шахрайських дій.
Редакція залишається відкритою до документально підтверджених пояснень усіх згаданих сторін.
Адже питання вже значно ширше за один невдалий відпочинок: чи може український турист почуватися захищеним, навіть коли довіряє свої гроші компаніям із багаторічною історією та відомими назвами?
Кирило Проценко для «Кримінального огляду»
Администраторы