Останні дні вересня і початок жовтня дали дивовижно різний зріз українського правосуддя. Журналісти знаходять елітну нерухомість у людей із орбіти високопосадовців. Колишній топпосадовець СБУ та Офісу президента домовляється зі слідством у справі про десятки мільйонів «Укрзалізниці». Суддю, який три роки ховався від 11-річного строку, зрештою знаходять. А одна з найгучніших кримінальних справ останніх років доходить до довічного вироку. «Кримінальний огляд» традиційно оглянув ЗМІ та відібрав найбільш важливі теми минулого тижня.
Проблемна нерухомість у оточення Татарова
28 вересня Bihus.Info оприлюднив розслідування про квартири загальною нинішньою вартістю понад 1 млн доларів, власниками яких стали люди, пов'язані через бізнесові та особисті контакти з оточенням заступника керівника Офісу президента Олега Татарова.
Йдеться про ЖК «Перлина Нивок» та «Аквамарин». Журналісти встановили, що Наталія Писарева та Владлена Тимошенко фігурують у документах щодо низки квартир. Обидві пов'язані з італійським бізнесменом Ніколою Мірто, якого Bihus.Info називає колишнім клієнтом і близьким товаришем Татарова.
Найцікавіше навіть не прізвища. Обидва житлові комплекси мали специфічну історію відносин із державою. У «Перлині Нивок» Управління державної охорони, за даними журналістів, мало отримати понад 100 квартир, але отримало 65. В «Аквамарині» СБУ мало отримати 38 квартир, а фактично отримало чотири; НБУ, за даними Bihus.Info, не отримав передбачених для нього 19 квартир.
Це не є доказом причетності Татарова до злочину. Сам матеріал журналістів показує мережу зв'язків і рух нерухомості, а не встановлює кримінальну відповідальність.
Але питання цілком конкретне: як квартири опинялися у приватних руках саме в будинках, де державні структури роками не могли отримати передбачену їм частку?
Артем Шило пішов на угоду: що буде з 94,8 мільйона «Укрзалізниці»?
Як передає Дзеркало тижня, 29 вересня у ВАКС сталася важлива подія у справі колишнього радника Офісу президента та екскерівника одного з економічних підрозділів СБУ Артема Шила.
Прокурор САП повідомив, що зі Шилом та іншим обвинуваченим Костянтином Мельником досягнуто домовленості щодо угоди про визнання винуватості. Суд виділив матеріали щодо Шила в окреме провадження. Однак саму угоду ВАКС ще має перевірити та затвердити, а її конкретні умови наразі не оприлюднені.
Шила обвинувачують у справі закупівлі трансформаторів для «Укрзалізниці» у 2021–2022 роках. За версією НАБУ і САП, організована група закуповувала обладнання через фірму-посередника за завищеними цінами, а збитки державній компанії склали 94,8 млн грн. Слідство також звертало увагу, що виробник трансформаторів мав серед власників юридичних осіб із РФ.
Угоди зі слідством самі по собі не є проблемою. Вони можуть заощаджувати роки судових процесів, забезпечувати повернення активів та давати слідству свідчення щодо інших учасників.
Але саме тому суспільний інтерес тут залежить від деталей:
що визнає Шило, яке покарання погоджене, скільки грошей повертається державі і яку інформацію він надає слідству?
Без відповідей на ці питання слово «угода» може означати як ефективне правосуддя, так і дуже комфортний вихід із надзвичайно серйозної справи.
Суддя-втікач: 30 тисяч доларів хабаря, 11 років тюрми і три роки конспірації
29 вересня НАБУ і САП повідомили, що розшукали колишнього суддю Бабушкінського райсуду Дніпра Андрія Леонова, який понад три роки переховувався від виконання обвинувального вироку.
Як пише Українська правда, історія почалася ще у 2018 році. За матеріалами справи, суддю викрили на вимаганні 30 тисяч доларів та отриманні частини цієї суми. За гроші він обіцяв рішення у кримінальному провадженні про рейдерство та підроблення документів. У березні 2023 року ВАКС засудив Леонова до 11 років позбавлення волі, трирічної заборони обіймати посаду судді та конфіскації майна.
На оголошення вироку він не з'явився.
За інформацією САП, під час переховування Леонов змінював телефони, номерні знаки автомобілів, пересувався малолюдними маршрутами, маскував зовнішність і навіть користувався форменим одягом поліцейського. Тепер його доправили до слідчого ізолятора. Українська правда
Ця історія важлива саме своїм фіналом.
Антикорупційне правосуддя нічого не варте, якщо засуджена людина може просто не прийти по свій вирок і зникнути. Тому затримання Леонова через три роки - це рідкісний випадок, коли в новині важлива не нова підозра, а реальна перспектива виконання вже ухваленого покарання.
Мін'юст: 1285 пристроїв, «правильні» комерційні пропозиції і 19,5 мільйона збитків
2 жовтня НАБУ і САП направили до суду справу щодо колишнього державного секретаря Міністерства юстиції та інших учасників можливої схеми на державних закупівлях.
За версією слідства, бенефіціар приватної компанії разом із посадовцями Мін'юсту домігся зміни кошторису, після чого організував закупівлю послуг з модернізації апаратно-програмного комплексу та 1285 багатофункціональних пристроїв. Для формування завищеної очікуваної ціни компаніям направляли запити, після чого отримували потрібні комерційні пропозиції; формальну конкуренцію забезпечила ще одна компанія.
Слідство оцінює збитки державі у понад 19,5 млн грн. Близько 10 млн грн, за версією НАБУ, надалі перерахували компаніям з ознаками фіктивності для легалізації коштів.
Суть схеми майже хрестоматійна. Не потрібно красти гроші безпосередньо з бюджетного рахунку. Достатньо спочатку створити «ринкову» ціну за допомогою контрольованих пропозицій, потім провести «конкурентний» тендер і купити потрібне у потрібної компанії.
На папері є конкурс.
На папері є комерційні пропозиції.
На папері є переможець.
А держава, за версією слідства, просто платить дорожче.
Угода Христенка і «чужа» підозра: Верховний Суд залишив дуже незручний прецедент
Як передають журналісти Центру протидії корупції, 28 вересня Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду відмовив захисту детектива НАБУ Руслана Магамедрасулова у перегляді процесуальних рішень щодо угоди про визнання винуватості колишнього нардепа від ОПЗЖ Федора Христенка.
ЦПК стверджує, що в угоді Христенко мав дати свідчення проти керівників НАБУ, САП та окремих детективів, зокрема Магамедрасулова, і називає ці показання неправдивими. Це оцінка антикорупційної організації, а не встановлений судом факт.
Але виникла цікава юридична конструкція. Захист Магамедрасулова заявляє: людину фактично звинувачують у тяжких злочинах у тексті чужої угоди, але суд водночас вважає, що цей вирок не зачіпає її інтересів настільки, щоб вона могла його оскаржити. Верховний Суд залишив такий процесуальний стан фактично без змін.
Додаткового резонансу додало те, що засідання Верховного Суду зробили закритим. Прохання журналістів «Української правди» та ZN.UA про трансляцію відхилили.
Тому справа вже давно більша за одного Христенка. Вона ставить принципове питання: чи може держава через угоду з одним обвинуваченим фактично сформувати кримінальні твердження щодо третьої особи, не давши їй реального механізму оскаржити ці твердження?
Для правової держави це питання зовсім не технічне.
Убивство Ірини Фаріон: довічний вирок - але не всі питання закриті
Як повідомляє Українська правда, 1 жовтня Шевченківський районний суд Львова засудив В'ячеслава Зінченка до довічного позбавлення волі за вбивство мовознавиці, колишньої народної депутатки Ірини Фаріон. Суд також постановив стягнути 5 млн грн моральної шкоди на користь її доньки. Вирок першої інстанції може бути оскаржений, і захист уже заявив про намір подати апеляцію.
Масштаб розслідування був величезний: понад 1500 опитаних людей, більш як 60 експертиз, понад 1000 годин відеозаписів, 170 камер спостереження і 30 томів матеріалів справи.
Серед ключових доказів обвинувачення УП називає ДНК зі стільця біля будинку Фаріон, результати портретних експертиз, дані відеоспостереження, цифрові матеріали з телефону та комп'ютера Зінченка, а також його попередній інтерес до придбання зброї.
Проте навіть після вироку кілька питань залишаються відкритими.
Знаряддя вбивства слідство так і не знайшло. Не встановлено й замовника: у справі взагалі немає доведеного епізоду про замовне вбивство. На початковому етапі перевіряли можливий російський слід, але доказів причетності російських спецслужб слідство не отримало.
Тому крапку у справі ставити зарано хоча б через майбутню апеляцію.
Але вирок став завершенням першої великої судової глави у злочині, який понад два роки залишався однією з найбільш резонансних кримінальних справ країни.
Що об'єднує цей тиждень
Цього разу головний сюжет не в загальній сумі вилучених доларів. Тиждень показує різні стадії роботи правосуддя.
Bihus.Info лише ставить питання про походження квартир. У справі Мін'юсту слідство вже завершене і починається суд. У справі Шила можливий вирок може народитися з угоди.
Леонов уже отримав 11 років і тепер його треба реально посадити. У справі Фаріон суд першої інстанції вже сказав своє слово, але попереду апеляція.
А історія Христенка показує інший, менш комфортний бік системи: кримінальний процес сам може породжувати питання щодо прозорості, прав третіх осіб і меж прокурорської влади.
Саме тому оцінювати правоохоронну систему лише за фотографіями грошей на столі дедалі безглуздіше.
Справжня ефективність вимірюється значно прозаїчніше: чи доходить справа до суду, чи повертаються гроші, чи виконується вирок, чи можна перевірити законність самої процедури і чи однакові правила для всіх.
І саме на цих етапах найчастіше стає зрозуміло, де в Україні справді працює правосуддя, а де поки працює лише пресслужба.
Особи, щодо яких тривають кримінальні провадження або судові процеси, вважаються невинуватими, доки їхню вину не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Відомості журналістських розслідувань і позиції громадських організацій наведені як дані та оцінки відповідних джерел і самі по собі не встановлюють вини.
Кирило Проценко для «Кримінального огляду»
Администраторы