Шлях Олексія Філатова від реформатора до рішальщика

Візьмем, наприклад, Олексія Філатова, що зараз обіймає посаду старшого партнера юридичної фірми Aequo. Людина із блискучою кар’єрою, адвокат, що реалізувався в юридичній компанії «Василь Кисіль і партнери», був помічений менеджерами фармацевтичної фірми «Дарниця», що у десятих роках розпочинала похід у владу, фінансуючи партію Блок Петра Порошенка. Топ-менеджер «Дарниці» Гліб Загорій, що за партійним списком отримав мандат народного депутата, не упускав моменту, розставляючи своїх людей по «жирних» місцях, наприклад, на замголови АМКУ було поставлено нинішню колегу Філатова по компанії Aequo Марію Ніжнік.

Сам же Філатов опинився на посаді заступника голови Адміністрації президента, де також показав себе достатньо здібним правником: як секретар Конституційної комісії та координатор Ради з питань судової реформи він розробляв зміни до законодавства про судовий процес (Господарський та Цивільний процесуальні кодекси, Кодекс адміністративного судочинства), зміни до Конституції щодо питань правосуддя тощо. Але ж як важко було залишатись порядною людиною, коли з одного боку на тебе тиснув Борис Ложкін, а з другого боку про «должок» нагадував Гліб Загорій – тим більше, що службове становище дозволяло Філатову призначати потрібних суддів на потрібні місця.

І, очевидно, перспективний адвокат таки дав слабину… Принаймні інакше важко пояснити, яким чином справи проти конкурентів фірми «Дарниця» почали опинятися у суддів, самим безпосереднім чином пов’язаних із Філатовим. Класичний приклад – суддя Ганна Вронська, через яку представники фірми «Дарниця» намагалися 
https://kp.ua/ua/life/a714347-filativska-suddja-vronska-na-zakhisti-interesiv-darnitsi
  стягнути майже 200 млн гривень із менеджменту Борщагівського хіміко-фармацевтичного заводу, 30% акцій якого за сприяння вже згаданої Марії Ніжнік в обхід антимонопольного законодавства опинилися у основного, «дарницького», конкурента. 

Вронську та адвоката Філатова пов’язують багаторічні особисті та професійні стосунки: спільне навчання в Інституті міжнародних відносин, робота у вже згаданій юридичній фірмі «Василь Кисіль та партнери», а також регулярна участь у спільних заходах, зокрема за підтримки міжнародних організацій. Крім того, до свого призначення суддею Ганна Вронська працювала заступником міністра екології з питань євроінтеграції – на цю посаду її рекомендував Ігор Шевченко з фірми «Астерс», адвокати якої надають зараз правову допомогу фірмі «Дарниця».
З такими суддями стає зрозуміло, як «Дарниці» вдається вигравати справи. Варто сказати, що свої можливості на високій посаді в АП Олексій Валерійович пропонував монетизувати і іншим замовникам. Так, судді господарського суду із Рівненщини, до призначення яких був причетний Філатов, провернули рішення, внаслідок якого під контролем Віктора Медведчука опинився український відтинок нафтопроводу «Самара-Західний напрямок». За даними слідства,https://glavcom.ua/country/criminal/obshuki-v-ekszastupnitsi-ministra-ekonomiki-panaiotidi-zjavilisja-novi-detali-1055567.html ця приватизація була незаконною, а прибутки від експлуатації трубопроводу виводилися за кордон через афілійовані компанії та розподілялися між учасниками схеми. У 2021 році журналісти оприлюднили записи розмов, де особа з голосом, схожим на Медведчука, обговорювала з керівником російської компанії «Транснафта» призупинення справи щодо трубопроводу.

Війна, втеча Медведчука, розслідування його фінансової діяльності, все це призвело до обшуків https://from-ua.org/news/685438-iurist-goda-s-ugolovnym-sleifom-zacem-alekseiu-filatovu-nuzny-gromkie-tituly.html як у самого Олексія Філатова, так і у колишньої державної уповноваженої Антимонопольного комітету України Світлани Панаіотіді, яка також є дружиною екс-глави «Нафтогазу» Андрія Коболєва. Співпраця з Медведчуком виявилася більш ризиковою, ніж очікувалось, тож Філатовз того часу особливо від курсу своїх патронів із «Дарниці» намагався не відхилятись. Тим більше, що він знайшов спосіб (професіоналізм, як-то кажуть, не проп’єш!) навіть програні судові справи обертати на свою користь. 

Наприклад, Господарський суд міста Києва, відмовивши у позові «Дарниці» до менеджменту БХФЗ разом з тим погодився https://informator.ua/uk/yak-pokarati-peremozhcya-v-sudi-deshcho-pro-odin-nebezpechniy-precedent  з її вимогою компенсувати від сторони, що виграла у справі, понад 10 мільйонів гривень власних судових витрат (суд, щоправда, зменшив розмір до одного мільйона). Причому, як ми бачим із судового вироку, недобросовісний позивач може завищувати свої вимоги практично безкінечно. Це абсолютне ноу-хау, яке фактично знецінює усе судове рішення, даючи можливість покарати переможця судового процесу, розроблене в надрах компанії Aequo. Адже недаремно ми казали, що Олексій Філатов – людина в принципі талановита. От тільки що талант цей витрачається точно не на користь суспільству…