Резонансна операція НАБУ і САП «Карфаген», у межах якої викрили ймовірне кримінальне покровительство шахрайських колцентрів та наркобізнесу з боку високопосадовців силових структур, отримала несподіване продовження. Один із головних підозрюваних, генерал СБУ Сергій Дука, після звільнення з-під варти під заставу в 65 мільйонів гривень виступив 18 листопада перед парламентською Тимчасовою слідчою комісією та висунув серйозні звинувачення вже проти керівництва НАБУ і САП. Конфлікт між правоохоронними структурами фактично перетворився на публічне протистояння, в якому кожна сторона заявляє про корупцію, зловживання та можливий політичний вплив. Кримінальний огляд проаналізував ЗМІ щодо оцінки згаданих подій

Гучні заяви Дуки: від підозр керівнику НАБУ до наказів «згори»
Як повідомляє у матеріалі «Українська правда», Сергій Дука заявив, що його підрозділ СБУ збирав матеріали щодо можливих корупційних правопорушень керівництва НАБУ, однак восени 2025 року тодішній голова СБУ Василь Малюк нібито наказав призупинити розслідування після відвідування Офісу президента. Генерал пов'язав це рішення з можливим політичним тиском, хоча документальних підтверджень такої версії під час засідання не представив.
Дука також підтримав раніше оприлюднені колишнім генеральним прокурором Русланом Кравченком звинувачення на адресу директора НАБУ Семена Кривоноса. Йдеться про можливе використання підроблених документів щодо батьківства для отримання амністії у справі про підкуп виборців, а також про ймовірні зловживання з державною землею та вимагання неправомірної вигоди.
Водночас генерал назвав кримінальне переслідування самого себе помстою керівництва НАБУ та САП, а діяльність антикорупційних органів - інструментом політичного впливу.
Як зазначає видання hromadske у своєму аналізі, Дука визнав знайомство з одним із ключових фігурантів «Карфагена» Андрієм Осіповим, відомим як «Кримінал», проте пояснив ці контакти службовою необхідністю. За його словами, познайомив їх колишній керівник СБУ Василь Малюк.
Окрему увагу привернула історія із заставою генерала. Як з'ясували журналісти «Радіо Свобода», для звільнення Дуки було внесено 65 мільйонів гривень, причому значна частина коштів надійшла від понад тисячі платників. Сам генерал пояснив це добровільною допомогою колег та особливим військовим братерством.
Звинувачення проти НАБУ: що підтверджено, а що залишається запитанням?
Історія з підозрою Семену Кривоносу виявилася значно складнішою, ніж публічні заяви сторін. Як проаналізували журналісти видання «Бабель», оприлюднені Кравченком матеріали містили конкретні обставини давніх кримінальних проваджень, однак водночас виникли істотні питання щодо строків давності, доказової бази та процедури повідомлення про підозру.
Зрештою, 2 листопада стало відомо, що ДБР закрило провадження щодо директора НАБУ, а виконувач обов'язків генпрокурора повідомив, що юридично належного повідомлення про підозру не відбулося.
Антикорупційні органи, зі свого боку, розцінювали дії Кравченка як спробу тиску, тоді як Дука наполягає на достовірності зібраних матеріалів. Однак ні закриття провадження, ні публічні заперечення автоматично не дають відповіді на всі питання щодо обставин давніх справ. Так само заяви генерала не спростовують підозри, висунутої йому самому у справі «Карфаген».
Особливо показовим є аналіз засідання ТСК від «Цензор.НЕТ», журналісти якого звернули увагу на розбіжності в поясненнях Дуки щодо документів, вилучених детективами НАБУ під час обшуків. Це ще один аргумент на користь перевірки заяв конкретними доказами, а не політичними деклараціями.
Головна проблема цієї історії полягає в тому, що суспільство спостерігає взаємні звинувачення представників державних правоохоронних інституцій, кожна з яких зобов'язана захищати закон, а не власну репутацію за будь-яку ціну. Якщо заяви Дуки та Кравченка підтвердяться, постане питання про відповідальність посадовців антикорупційних органів. Якщо ж вони виявляться безпідставними або частиною протидії розслідуванню «Карфагена», необхідно встановити, хто і з якою метою намагався дискредитувати детективів та прокурорів.
Відповіді може наблизити наступне засідання ТСК, призначене на 23 листопада, куди запрошені керівники НАБУ, САП та колишні очільники правоохоронних органів.
Проте парламентська комісія не замінить незалежного розслідування та судового розгляду. Необхідні перевірка документів, походження коштів застави, законності оперативних дій, обґрунтованості висунутих підозр і можливих фактів втручання в розслідування.
Адже істина у цій справі має визначатися не званнями генералів, гучністю пресконференцій чи кількістю оприлюднених компроматів, а доказами та рішеннями незалежного суду. Інакше Україна ризикує отримати ще один масштабний правоохоронний скандал, у якому всі звинувачують усіх, а відповідальність за можливі злочини знову губиться серед взаємних викриттів.
Для держави, яка веде війну, така ситуація надто небезпечна: суспільство повинно отримати не черговий серіал про війну силовиків, а переконливу відповідь, хто справді порушував закон, хто прикривав злочинність і хто має за це відповідати.
Ангеліна Мовчан, Станіслав Чижевський для «Кримінального огляду»
