Днями український інформаційний простір вибухнув двома новинами про зухвалі ДТП. В першому випадку рішала-бізнесмен та так званий «тіньовий куратор» нардепів Ілля Павлюк на Вінниччині влаштував ДТП за участю трьох авто. Винуватець аварії ймовірно був п’яним, а після приїзду поліції - просто сів у Mercedes Brabus і демонстративно поїхав геть.
Другий інцидент трапився в центрі Києва, біля Палацу «Україна», де два елітні авто посеред біла дня влаштували шалені перегони й на повній швидкості влетіли просто на літню терасу ресторану. Як стало відомо Телеграмній службі новин, за кермом одного з них був Кирило Островський, колишній «смотрящий» за Лук’янівським СІЗО, який у 2018 році на Hummer смертельно збив 10-річну дівчинку, а вже навесні цього року вийшов під заставу після підозри у катуванні людини. І ось він знову на дорозі - ганяє, таранить авто й кришить тераси закладів.
Ці два випадки - не просто зухвале порушення ПДР, і не ще один черговий кричущий прецедент із життя «еліти».
Це абсолютне, відверте знущання з закону, із суспільства та зі здорового глузду, цинічий плювок у обличчя як закону так і всій правоохоронній системі. «Смотрящі», «рішали», мажори та кримінальні елементи точно знають: вони завжди можуть відкупитися, вийти під заставу й знову сісти за кермо, перетворюючи вулиці українських міст на полігон для власних розваг. Зрештою, це дзеркало, у якому відбивається головна біда українських доріг: повна безкарність та відсутність страху перед покаранням.
Ілюзія сили закону: парадокс ювелірного салону
Чому пересічний громадянин, що має проблеми з грошима, не йде до ювелірного салону, щоб розбити вітрину і поцупити діамантів на $50 000? Відповідь проста: невідворотність та жорсткість покарання. Людина знає, що з ймовірністю 99% її схоплять і відправлять за ґрати на чималий строк. Цей страх зупиняє 99,9% потенційних злочинців. Реальна відповідальність працює як надійний запобіжник.
А що відбувається на українських автошляхах? Навмисне перевищення швидкості, агресивне маневрування, «гра у піжмурки» з правилами та їзда напідпитку сприймаються багатьма не як потенційне вбивство, а як звичайна лотерея чи дрібний ризик.
Чому так?
Бо ціна порушення правила, яке може коштувати комусь життя, вимірюється жалюгідними, мізерними штрафами. Для заможного порушника це навіть не покарання, а просто «платний проїзд» із підвищеним комфортом.
Прейскурант вседозволеності
Коли штраф за суттєве перевищення швидкості або ігнорування правил дорівнює вартості одного походу в ресторан, закон перестає бути законом. Він стає прайс-листом:
- Порушив? Заплатив дріб'язок і їдеш далі.
- Втік із місця ДТП? Викликав VIP-кортеж і «вирішуєш питання» за межами траси.
Захисні бар’єри повністю зруйновані. Поки покарання не стане справді болючим, ситуація на дорогах залишатиметься катастрофічною.
Час змінювати правила гри: ціна має бути неприйнятною для багатіїв
Україна має негайно підняти питання діаметрального перегляду відповідальності за навмисні й системні порушення ПДР та фактично прирівняти агресивне водіння до замаху на вбивство:
- Радикальне підвищення штрафів: Вони повинні бути настільки великими, щоб реально відлякувати навіть мажорів та знахабнілих «рішал». При чому, мають бути запроваджені градації – мінімальний штраф від 100 000 гривень за перше порушення, з тривалим позбавленням прав. І максимальний прив’язуватись до ціни авто, і становити, приміром 50% ринкової вартості авто злісного порушника.
- Конфіскація транспортних засобів: За злісне перевищення швидкості, втечу з місця ДТП або керування в нетверезому стані авто має вилучатися на потреби оборони чи держави негайно.
- Реальні строки та позбавлення прав: рецидиви та втеча з місця аварії має автоматично трактуватися як тяжкий злочин зі стовідсотковим позбавленням права керування на роки та реальним кримінальним терміном.
Ціна потенційного порушення має бути такою високою та невідворотною, щоб будь-хто - від звичайного водія до «тіньового куратора» з парламентськими зв’язками - навіть боявся подумати про те, щоб натиснути на газ чи сісти за кермо п'яним.
Поки закон не почне кусатися так само боляче, як Кримінальний кодекс у випадку з грабежем чи замахом на вбивство, українські дороги залишатимуться ареною для демонстрації безкарності. Настав час припинити продавати індульгенції за мізерні штрафи.
Кирило Проценко для «Кримінального огляду»
Администраторы