Генеральна Асамблея ООН ухвалила історичне рішення, обравши Україну до складу Ради ООН з прав людини на період 2027–2029 років. Повноваження розпочнуться 1 січня 2027 року. Попри триваючу повномасштабну агресію РФ, це обрання стало визнанням ключової ролі нашої держави у захисті прав людини та дотриманні норм міжнародного права на глобальному рівні.
«Кримінальний огляд» підготував матеріал до цієї події, підкріплений актуальною офіційною статистикою зафіксованих воєнних злочинів та наслідків російської агресії.
1. Головні пріоритети України в Раді ООН з прав людини (2027–2029)
Як наголосив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга, наша держава приєднується до Ради, продовжуючи захищати свій народ і суверенітет. Під час трирічного мандату Україна зосередиться на таких ключових напрямах:
- Відповідальність агресора: Документування та розслідування найтяжчих міжнародних злочинів, скоєних російськими військовими та керівництвом, із забезпеченням невідворотності покарання.
- Захист утримуваних осіб: Протидія катуванням, захист прав військовополонених та цивільних громадян, яких Росія незаконно позбавила волі через конфлікт.
- Повернення депортованих дітей: Протидія незаконній депортації та примусовому переміщенню українських неповнолітніх, сприяння їхньому повному поверненню на підконтрольну територію.
- Підтримка міжнародних механізмів: Тісна співпраця з Незалежною міжнародною комісією ООН з розслідування щодо України для збереження доказової бази.
2. Масштаби злочинів РФ: Статистика офіційних органів України
Правоохоронна та судова системи України працюють в умовах безпрецедентного навантаження, здійснюючи розслідування воєнних злочинів просто під час активних бойових дій. Станом на осінь 2026 року офіційні цифри та дані правозахисних інституцій свідчать про таке:
- Воєнні злочини та злочини агресії: За даними Офісу Генерального прокурора, в Україні зафіксовано понад 230 000 фактів воєнних злочинів, вчинених російськими загарбниками. Національна система правосуддя дотримується стратегії пріоритизації: до кримінальної відповідальності притягується вище військово-політичне керівництво РФ та безпосередні виконавці масових звірств. Уже понад 1 000 осіб мають статус підозрюваних, а понад 200 військових злочинців засуджено українськими судами.
- Депортація та викрадення дітей: За офіційними даними українських платформ (зокрема Bring Kids Back UA), станом на осінь 2026 року верифіковано понад 20 650 випадків примусового переміщення та депортації українських дітей до Росії чи на окуповані території. Завдяки системній роботі держави та міжнародних партнерів на підконтрольну територію вже вдалося повернути 2 616 дітей (з них понад 670 - лише протягом поточного року).
- Втрати окупантів як показник злочинної інтенсивності: Згідно з міжнародними звітами (зокрема даними військових представників НАТО та Генштабу ЗСУ), лише за вересень 2026 року російська армія втратила в Україні понад 50 000 військових (з них близько 28 000 загиблими) через тактику «м'ясних штурмів», що є прямим наслідком злочинних злочинів командного складу РФ проти власних та українських громадян.
3. Висновки: Чому членство в Раді ООН — це інструмент справедливості
Обрання України до Ради ООН з прав людини на 2027-2029 роки - це не просто дипломатичний успіх, а потужний інструмент примусу до відповідальності. Коли держава, яка щодня потерпає від масованих ракетних та дронових ударів по енергетиці та цивільних об'єктах, очолює правозахисні платформи на глобальному рівні, це позбавляє агресора будь-яких шансів на інформаційне виправдання.
Україна не лише фіксує злочини окупантів, а й формує безпрецедентний для світової юриспруденції масив доказів, який стане основою для майбутніх міжнародних трибуналів. Правосуддя вимагає часу та системності, і голос України в ООН звучатиме як пряма вимога справедливості для кожного постраждалого українця.
Кирило Проценко для «Кримінального огляду»
Администраторы