Санкційне лезо: Ефективність та прозорість нових обмежень РНБО

Запровадження президентом Володимиром Зеленським 2 травня 2026 року нових персональних санкцій стало черговим резонансним етапом використання РНБО як інструменту внутрішньої та зовнішньої політики. Цього разу під удар потрапили не лише представники країни-агресора, а й колишній соратник президента, ексголова Офісу Президента юрист Андрій Богдан. Кримінальний огляд розбирався у нюансах.

Деталі санкційного пакету

Згідно з указом №261/2026, санкції запроваджені проти п’яти осіб терміном на 10 років. Пакет обмежень є стандартно жорстким і включає:

- Блокування активів та припинення торговельних операцій.

- Заборону виведення капіталу за межі України.

- Анулювання ліцензій та дозволів.

- Заборону участі у приватизації та оренді державного майна.

- Безстрокове позбавлення державних нагород.

Фігуранти: Від "соратників" до пропагандистів

Найбільшу увагу прикуто до Андрія Богдана, юриста та ексголови ОП (2019-2020). РНБО обґрунтовує санкції тим, що дії фігурантів загрожують національній безпеці, суверенітету та територіальній цілісності.

Крім нього, до списку увійшли:

• Богдан Пукіш - український бізнесмен, якого пов’язують із оточенням Віктора Медведчука.
• Алан Кірюхін (РФ) - менеджер платіжної системи А7А5, яка використовується для обходу міжнародних санкцій.
• Станіслав Поздняков та Михайло Маміашвілі - російські спортивні функціонери, залучені до системи пропаганди РФ.

Аргументація та прозорість: Позиція сторін

Офіційна позиція влади базується на тому, що санкції є ключовим механізмом захисту держави від внутрішніх і зовнішніх загроз. Проте питання прозорості та доказової бази залишається гострим у суспільній дискусії.

Аргументи Богдана: Ексголова ОП назвав рішення політично мотивованим, висунувши власні версії причин:

1. Намагання влади відволікти увагу суспільства від інших проблем.
2. Особиста образа президента на публікації Богдана в соцмережах.
3. Підозри у причетності до "витоку" документів у справі Коломойського-Міндіча.

Аналіз ефективності та європейський досвід

В Україні санкції РНБО часто критикують за позасудовий характер. Втім, в умовах війни вони дозволяють миттєво реагувати на загрози, не чекаючи роками на рішення судів.

Як це працює в ЄС? У країнах Європейського Союзу механізм персональних санкцій також застосовується активно, але має відмінності:

• Доказовий поріг: У країнах ЄС підсанкційні особи мають вищі шанси оскаржити рішення в суді (наприклад, у Суді ЄС у Люксембурзі), якщо докази причетності до злочинів є недостатніми.
• Спільність рішень: Санкції зазвичай ухвалюються на рівні Ради ЄС, що забезпечує їхню дію на території всіх 27 країн.
• Фокус на активах: Європейські країни роблять акцент на конфіскації та заморожуванні рахунків через фінансовий моніторинг, що мінімізує можливості для маневрів.

Висновок по суті

Новий пакет санкцій підкреслює рішучість держави використовувати всі наявні інструменти для тиску на осіб, підозрюваних у підриві обороноздатності. Водночас кейс Андрія Богдана демонструє тонку межу між захистом нацбезпеки та політичною боротьбою. Ефективність таких заходів залежатиме від здатності держави згодом підкріпити ці політичні рішення судовими вироками, а прозорість - від відкритості матеріалів, які стають основою для рішень РНБО.

Кирило Проценко для «Кримінального огляду»