Трагедія на Хмельниччині, де під час перевірки документів водія-порушника загинув капітан поліції Сергій Чорний, а його напарник був поранений, знову оголила стару, криваву рану української правоохоронної системи. Цей випадок страшно резонує з іншою жахливою подією - вбивством чотирьох офіцерів поліції на Черкащині у січні 2026 року. Ці події розділяють місяці й сотні кілометрів, але об’єднує одне: недооцінка загрози, тактичні прорахунки та системна неготовність до реалій воюючої країни.
Кримінальний огляд проаналізував, що писали ЗМІ, та спробує розібратися, чому рутинна робота поліцейських часто перетворюється на смертельну пастку.
Анатомія двох трагедій: Рутина, що вбиває
На Хмельниччині патрульні зупинили водія, позбавленого прав. Стандартна ситуація. Далі, за даними поліції, водій побіг у свій двір, поліцейські підійшли до воріт, очікуючи слідчо-оперативну групу. За кілька секунд прицільний вогонь з автомата. Результат: один загиблий, один поранений. Стрільця, який втік і кидав гранати в лісників, згодом ліквідував спецназ. Очільник Нацполіції Іван Вигівський відзвітував про «професійні дії» під час ліквідації, але хто проаналізує професійність дій на початковому етапі, які коштували життя офіцеру?
Перенесемося на Черкащину. Січень 2026 року. Село Нехворощ. Чотири офіцери поліції (три майори та старший лейтенант) гинуть під час затримання фігуранта, який розшукувався за вбивство. Стрілець - ветеран війни Сергій Русінов. Він відкрив прицільний вогонь, вбивши чотирьох і поранивши п'ятого поліцейського, перш ніж бути ліквідованим.
Ця справа набула скандального розголосу не лише через кількість жертв. Як писала BBC News Україна, попри страшний злочин, багато хто з тих, хто знав Русінова, намагалися пояснити його мотиви (давній конфлікт із депутатом). Вигівський тоді закликав не героїзувати «холоднокровного убивцю». Але найстрашніша деталь інша: і загиблі поліцейські, і вбивця були ветеранами війни проти Росії.
Аналіз типових помилок: Ціна ігнорування тактики
Ці два кейси, попри певні розбіжності, демонструють ідентичні тактичні прорахунки.
- Недооцінка ступеня загрози та «синдром мирного часу».
У Терлівці патрульні сприймали водія як «позбавленця», а не як потенційного вбивцю з автоматом. На Черкащині, попри те, що йшли на затримання вбивці, офіцери, очевидно, недооцінили готовність Русінова (також ветерана з бойовим досвідом) до останнього бою.
Висновки для силовиків: В країні, насиченій нелегальною зброєю та людьми з ПТСР, кожна перевірка документів, кожне затримання мають розглядатися як сценарій максимального ризику.
- Тактична безграмотність при роботі на приватній території.
Це хронічна хвороба. У Хмельницькій області поліцейські дозволили підозрюваному розірвати дистанцію і втекти у «червону зону» - власний двір. Вони залишилися стояти біля воріт, фактично в пастці, не маючи укриття і не контролюючи периметр. Вони чекали на СОГ, ставши ідеальними мішенями. На Черкащині, судячи з кількості загиблих офіцерів високого рангу (капітани, майори!), група захоплення діяла поспіхом, скупчено, не використовувала укриття і дозволила стрільцю вести ефективний прицільний вогонь.
Висновки для силовиків: Приватний будинок/двір - це фортеця підозрюваного. Правоохоронці не мають права наближатися до воріт або входити без масованої силової підтримки (спецназу), якщо підозрюваний виявив непідкорення. Пріоритет зайняття укриття (не за ворітьми, а за бронеавтомобілем чи капітальною стіною) та блокування.
- Проблеми екіпірування та озброєння.
Автоматичний вогонь калібру 5.45 (Хмельниччина) легко прошиває стандартні поліцейські бронежилети. На Черкащині снайперський або автоматний вогонь ветерана Русінова також не зустрів належного захисту.
Висновки для силовиків: Патрульні та групи затримання в нинішніх умовах мають бути постійно екіпіровані бронежилетами класу захисту 4+ та шоломами. Наявність автоматичної зброї у напарника (не в багажнику, а в руках) обов’язкова при будь-якій потенційно небезпечній перевірці.
Що треба зробити: Жорсткі висновки для виживання
Ліквідація стрільців спецназом це не успіх, це фінал трагедії. Справжній успіх - це затриманий та знешкоджений порушник/злочинець і живі поліцейські.
Щоб мінімізувати такі випадки, потрібні негайні кроки.
- Психологічна перебудова: «Війна скрізь». Кожен співробітник поліції, від патрульного до начальника управління, має усвідомити: глибокого тилу більше немає. Будь-який громадянин, якого зупинили за перевищення швидкості або крадіжку курки, може мати бойовий досвід, автомат під сидінням або гранату в кишені. Краще помилитися і застосувати зайві заходи безпеки, ніж загинути.
- Радикальна зміна СОПів (Стандартних операційних процедур) СОПи мають чітко прописувати: якщо підозрюваний тікає у приміщення - переслідування патрульними припиняється, периметр блокується з укриття, викликається спецназ (КОРД). Наближення до дверей/воріт - категорично заборонено.
- Використання бодікамер як навчального посібника Записи з бодікамер загиблих офіцерів Чорного, а також офіцерів на Черкащині, мають бути детально розібрані в поліцейських академіях та на тактичних навчаннях. Кожен поліцейський має бачити ці помилки в деталях, щоб не повторити їх.
Трагедії на Хмельниччині та Черкащині не повинні стати просто статистикою. Це кривава ціна за уроки, які правоохоронна система зобов'язана вивчити. В іншому випадку - нові смерті є лише питанням часу.
Руслан Войтенко, для Кримінального огляду
Администраторы