У Закарпаття прийшли пропозиції із серйозними інвестиційними проектами. Знаний науковець висловив думки щодо конфлікту інтересів у будівництві першої в регіоні вітрової електростанції.
Як уже повідомляла «Наша версія» (http://n-v.com.ua/pro-perspektyvu-vitrovyh-elektrostantsij-na-polonynah-zakarpattya/) нещодавно в Ужгородському Національному університеті відбувся «круглий стіл» на тему «Вплив вітрових електрогенеруючих станцій на сталий розвиток гірських територій Закарпаття». Організували захід ГО «Інститут раціонального природокористування» та Громадська рада при Закарпатській облдержадміністрації. Йшлося про інвестиційний проект спорудження вітроелектростанцій на Боржавських полонинах, який викликав гострі дискусії у громадах.
На «круглому столі», зокрема, виступив знаний професор, завідувач кафедри фізичної географії та раціонального природокористування УжНУ Степан Поп з дуже влучною доповіддю. Пропонуємо увазі наших читачів найцікавіші її тези – у вигляді прямої мови шанованого науковця.
– Я вчений і патріот Закарпаття, який дбає про його розвиток, і буду говорити як науковець, не заангажований обов’язками перед кимось. Сьогодні найсерйознішою проблемою розвитку інвестиційних проектів у регіонах є неузгодженість дій влади в усіх напрямках – йдуть свари і чвари, а повинна бути конструктивна співпраця.
У всьому світі енергетика вважається ключовою галуззю. Якщо у держави немає розвинутої енергетики, то вона незалежна тільки на папері.
Щодо Закарпаття – це найбагатший регіон України на відновлювальні ресурси. І водночас найнерозвинутіша область – маємо менше одного відсотка економічного розвитку від потенціалу України, будучи найбагатшими з природних ресурсів! Немає в нашій державі більше такої області, яка має «п’ятірку» по п’ятибальній системі за природно-ресурсний потенціал. Та що ми маємо в реальності?
І от сьогодні, на щастя, до нашого регіону прийшли серйозні інвестиційі проекти. Я думаю, що ми, науковці (чи прихильники, чи противники таких інвестицій ), повинні допомогти інвестору зробити корекцію проекту так, щоб потім не постала проблема даремно витрачених коштів. Якщо ми хочемо розвиватись нормальними темпами, то повинні від природи взяти те, що потрібно для якісного життя закарпатців. Аби люди нашого регіону, маючи таке багатство в рідному краї, не їздили на заробітки по всьому світу, а могли бути вдома, заробляти для своєї родини і виховувати своїх дітей. Поки що ж дуже багато закарпатців працюють на чужу економіку і доглядають чужих дітей.
Які ж світові тенденції енергетики? А вони такі, що до 2050 року 139 країн заявили про 100-процентний перехід на відновлювальну енергетику! Тобто, щорічно більше половини країн світу нарощуватимуть зростання такої енергетики на 3,4 % ,і за 32 роки вони вийдуть на 100 відсотків. А Шотландія уже до 2020 року має перейти цілком на гідроенергетику, вітрову і сонячну енергію! Китай в 2040 році введе одну третину світових потужностей відновлювальної енергетики!
Я вас запитую: а що, у них немає проблем з природними ландшафтами, чи з екологією менше проблем? Що, там кажани не літають? Літають. Але там швидко находять компроміс. Не палиці треба вставляти і не шило в одне місце, а шукати порозуміння.
У 2018 році ми начебто досягли якихось успіхів – десь 550 мегават. Але ж повинні були б мати уже 3490 – тобто майже три з половиною тисячі гігават. Ми колосально відстаємо від своєї державної стратегії розвитку відновлювальної енергетики, що запланував уряд. Ми всі маємо сприяти розвитку такої енергетики, що означає раціонально використовувати природний ресурс, – тобто одночасно і отримувати блага для життєдіяльності, і зберігати природу.
Минулого року інвестори витратили в Україні 400 мільйонів євро. Нині говорять уже про один мільярд євро. Та Україні, щоб реалізувати заплановане, потрібно інвестицій на 12-15 мільярдів євро. Держава не має на це коштів. Вся надія на інвесторів. Тому кожна громада повинна дуже уважно поставитися до пропозицій інвесторів, бо другий раз він не прийде. До дикунів два рази не ходять.
Ми маємо якнайшвидше розпочати використовувати потенціал відновлювального енергоресурсу. Інакше ми назавжди станемо енергетично залежними від усіх своїх сусідів.
У нас потенціал вітроенергетики становить 25 відсотків(!) від усіх видів відновлювальних джерел енергії, що має Закарпаття, – гідравлічна, сонячна і геотермальна. Рано чи пізно, але Закарпаття буде виробляти великий надлишок електоренергії і продаватиме її в Європу. Але сьогодні ми забезпечуємо себе лише на 10 відсотків, а 90 – змушені купувати у сусідів. Так от, якщо хтось думає, що ми можемо отримати електроенергію з Європи, то помиляєтесь. Тому, що туди її можна подавати, а назад – треба переоснащувати ЛЕП іншими трансформаторами, тобто, реверс зробити дуже непросто.
Тепер щодо вітрових електростанцій. Закарпаття дуже багате на вітер, і ставити тут 2-3 вітрогенератори, як дехто пропонує інвестору, немає сенсу. Енергетична диференціація у виробленні енергії – це складова національної безпеки держави. Сьогодні ми говоримо про інвестпроект, який є частиною реалізації національної безпеки.
Я мав змогу ознайомитися з проектом, який розташувався на території трьох районів (мова про проект будівництва Воловецької ВЕС. – ред.). Людьми там фахово (мається на увазі співробітники компанії «Атлас Воловець Енерджи». – ред.). підготовлено документ, згідно з яким проведено масштабні дослідження впливу не тільки, наприклад, на птахів, але й проведено величезну роботу з вивчення звукових хвиль різних діапазонів, частот, їх тиск на довкілля у відповідності до нормативних стандартів. Робота була проведена із застосуванням польових досліджень конкретно на тій території, де будуть проводитися планові роботи.
Можу зробити коротеньке заключення з того, що я виніс для себе. Щодо атмосферного повітря і клімату, то в принципі стаціонарний режим роботи уже побудованого вітропарку спричинює мізерний тиск. Забруднення повітря немає, є забруднення звукове, що рослинному світу не зашкодить, але відчує фауна. Сьогодні є різні дослідження науковців, тому дискусійнимє питання про негативний вплив шуму вітрогенераторів на тваринний світ.
Що стосується кажанів, то зрозуміло, що вони живуть не в тому ареалі, де розташовуються вітряки. Вони живуть в печерах або в дуплах, але вночі літають на полювання далеко, і частина з них можуть загинути від лопастей вітряків. До речі, за таких обставин несе матеріальні збитки і власник ВЕС, бо іноді турбіни руйнуються.
Електромагнітні поля: вони, звичайно, мають місце на мережі ЛЕП. А на ВЕС кабель під землею, і це вже знімає питання таких полів. А там, де електроенергія подається верхом до ЛЕП, то ці мережі не дають серйозного впливу.
А стосовно грунту, то тут є, так би мовити, певний тиск на природу. Тому що кожна опора вітряка має буди серйозно укріплена до скальних порід і забетонована добре, щоб довго служити. Так, тут будуть деякі впливи на грунти. Але! Вони будуть ТИМЧАСОВИМИ. Щоправда, за умови, коли інвестор добросовісно виконає культивацію. В такому разі можна практично все відновити. Навіть, якщо там будуть якісь рослинки червонокнижні – він їх пересадить у більш комфортнее місце.
Коли ми говоримо про вплив на ландшафт – так, він буде, але в цій ситуації його можна звести до мінімуму. Адже кожна опора вітряка займає дуже малу площу. Набагато більше землі забирають під канал малої ГЕС у 2 км – от і порівняйте це з площею для фундаменту опори.
Що стосується екогенних факторів – це різні сейсмічні процеси, зсуви, селі, то наші райони Закарпаття з точки зору екологічно-техногенного впливу належать до помірних. Про серйозні загрози аж ніяк не йдеться.
Щодо гідросфери – це дуже гарний регіон, і Боржава в тому числі, де йде формування і початки річок. Тут вплив може бути тільки на етапі будівництва. Коли будуть будувати дороги, треба інвестору поставитись серйозно – так, як це роблять в Австрії. Там ретельно зберігають усі природні водотоки. Треба через кожні 5 метрів ставити лоточки, щоб не сконцентрувати водні потоки і щоб вони під землею не викликали лінійну ерозію.
Це все треба робити, не шкодуючи коштів, бо природоохоронна діяльність – це та сфера, в якій, перш за все, повинен бути зацікавлений інвестор. Тому що, коли він увійде в конфлікт з громадою і не буде турбуватися про екологію, то поставить хрест на своїй діяльності. Тут не має бути протиріч, тут повинна бути єдність в думках і діях бізнесу з громадою і владою. Що врешті-решт даватиме користь і розвиток усім, і енергетичній програмі України зокрема.
Тепер робимо висновки. Дайте інвесторам можливість реалізувати свої проекти, і Закарпаття не буде таким бідним. Адже раніше ми їздили в Австрію лише, щоб вивчати досвід енергетичного розвитку, але тоді у нас не було інвестора, а держава, в свою чергу, також не могла виділяти кошти, як, до речі, і зараз.
Маючи всі такі можливості і бути бідним – це, як у тому прислів’ї: чого бідний, бо дурний… Давайте від цього прислів’я дистанціюємося і станемо заможними і розумними, бо у нас все для цього є.
Фонди дикої природи іноді нав’язують нашим грантоїдам (науковцям. – Авт.): мовляв, ви тільки оберігайте і нічим не користуйтесь. Це так, як коли Європа казала Україні: продавайте нам дерево-кругляк. Але у нас тільки 15 відсотків лісу, а у них 30-40 і хочуть зберегти своє за наш рахунок. Тож давайте будемо розумними і не будемо сировинним придатком.
А тепер хочу звернутись до голів сільських, селищних і міських рад. Ви є господарями на своїй землі. Відстоюйте інтереси своїх громад, опираючись на аргументовану й об’єктивну інформацію. Бо якщо ви будете вимагати: мовляв, побудуй мені клуб, чи дай щось у дитячий садок, інакше ми будемо проти, – це дорога в нікуди. Інвестор, коли з часом стане успішним і багатим, завжди піде вам назустріч: побудує і клуб, і дитсадок,і багато іншого…
Підготував кор. НВ Стас Черкас
Професор Степан Поп про розвиток енергетики Закарпаття – відео:
Администраторы