Під час нещодавнього судового засідання, на якому розглядалась апеляційна скарга сторони захисту на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя про продовження тримання під вартою Михайла Тітова, судді у складі колегії А. Сєдих, Р. Гєрцик, О. Дем’яносов виявили безпорадність та небажання працювати за нормами права.
Це попри те, що адвокат М. Тітова, Сергій Войченко звернув увагу суддів на те, що за законом і КПК передбачено, що суд має досліджувати докази безпосередньо. Він підкреслив, що дослідження доказів є невід`ємним процесом досудового розслідування, а суд повинен досліджувати докази безпосередньо, щоб приймати обґрунтовані рішення про їхню правомірність, що, в свою чергу, забезпечує прописану законом змагальність і рівність сторін. Натомість, в даному судовому розслідуванні ніхто докази зібрані слідством не розглядає і не досліджує, щоб встановити їх правомірність та неупередженість. «Але як судді можуть встановити істину, якщо лише будуть вірити на слово прокурорам, які особисто зацікавлені у засудженні підслідного?» – запитав колегію С. Войченко.
Войченко нагадав присутнім, що в суді першої інстанції якраз було порушено принцип безпосередності дослідження судом доказів, коли суд на чолі з суддею Жовтневого районного суду міста Маріуполя Ковтуненком самоусунувся від безпосереднього дослідження доказів. Ні прокурор, ні суддя не змогли послатися на жодний документ, який би обґрунтував необхідність тримання Тітова під вартою. Тим самим, на переконання С. Войченка, порушено незалежність суду як інстанції, що приймає законні рішення.
Щоб Апеляційний суд не повторював помилок і не давав підстав запідозрити себе в упередженості, Войченко закликав колегію безпосередньо дослідити ті докази і документи (фото, відеозаписи, висновки експертизи, тощо), на підставі яких суддя Ковтуненко продовжив арешт Тітова та задовольнив клопотання Донецької прокуратури.
Не зважаючи на те, що адвокат, цитуючи статті і положення КПК, а також найвідоміші міжнародні документи щодо захисту базових прав і свобод, впевнено і красномовно намагався переконати суддів, що єдиний шлях зберегти хоча б видимість законності в даному засіданні – розглянути судом докази, показання свідків та інші документи безпосередньо під час слухання, але це клопотання судді відхилили.
Чому судді відхилили клопотання та відмовились безпосередньо досліджувати докази?
Може тому, що в них вже заздалегідь було заготовлене рішення, і вони просто не бажали стати посміховиськом на очах у преси, коли були б змушені визнавати безпідставність та незаконність поданих доказів? А може в них не було іншого вибору, ніж підписувати рішення, які вже продиктовані і надруковані в іншому кабінеті? Хто зна. Але все це ще раз підтверджує замовний характер правосуддя у справі миколаївського бізнесмена Михайла Тітова.
Администраторы