Поки частина українських чиновників і силовиків продовжує розповідати про “поодинокі випадки”, журналістські розслідування дедалі частіше демонструють інше - цілі системи тіньових зв’язків, корупційних потоків і кримінальних мереж, які роками існували майже відкрито.
І що особливо показово, реакція на такі викриття дуже часто проходить за одним сценарієм: спочатку мовчання, потім атаки ботів і погрози, а вже після суспільного резонансу - запізнілі рухи правоохоронців.
Останні місяці стали для команди наших колег з Bihus.Info справжньою серією влучань у болючі точки української корупційної системи - від наркоторгівлі та “кришування” до мільйонних активів правоохоронців і чиновників.
Кримінальний огляд традиційно оглядає найбільш резонансні «Бігус-кейси» 2026 року щоб наші читачі були в курсі мейнстрім-тем в антикорупційній боротьбі.
U420. Від “сувенірів” до наркосиндикату
Одним із найбільш резонансних кейсів стало розслідування про мережу магазинів U420, яка продавала так звані “сувеніри” з речовинами, схожими на наркотичні.
Після виходу сюжету журналісти зіткнулися не з реакцією держави, а з погрозами, хвилею ботів у соцмережах, спробами дискредитації. І це, на жаль, вже давно стало типовою тактикою для фігурантів резонансних викриттів.
Особливо скандально виглядало те, що лабораторія МВС виявила у продукції U420 спайс. Здавалося б, після такого правоохоронна система мала реагувати миттєво. Але замість цього - тиша.
Лише після офіційних запитів поліція повідомила, що кримінальне провадження існує ще з липня 2025 року, а журналістську заяву “долучили”. При цьому в іншій відповіді правоохоронці фактично переказували позицію самої мережі про CBD і “допустимі рівні ТГК”, майже ігноруючи результати експертизи.
І тільки після суспільного вибуху ситуація різко змінилася. 14 квітня по країні прокотилися масові обшуки. А згодом поліція заявила, що за мережею стоїть наркокартель “Хімпром”, створений росіянином на псевдо “Мексиканець”.
Мова вже йшла не лише про наркотики, а й про: шахрайські колцентри, насильницькі злочини, напади, погрози, обливання кислотою.
Цей кейс показав надзвичайно небезпечну річ: іноді між журналістським розслідуванням і реальною реакцією держави лежить прірва, яку доводиться заповнювати суспільним тиском.
“Тещині мільйони” і депутатська арифметика
Ще одним показовим кейсом став народний депутат Олександр Качний, який отримав підозру від Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура у незаконному збагаченні на 13 мільйонів гривень.
Саме журналісти Bihus.Info раніше звернули увагу на дивовижну історію про тещу-пенсіонерку, яка нібито подарувала посадовцю 6,5 мільйона гривень.
Коли журналісти поїхали до цієї жінки, вони побачили не “бізнес-імперію”, а звичайну радянську квартиру. Сама ж теща пояснила все дуже знайомою для українських антикорупційних сюжетів фразою: “був бізнес”.
Після сюжету юристи подали заяву до антикорупційних органів. І тепер маємо вже офіційну підозру.
Ісаєнко. Будинок за $300 тисяч, про який “забули”
Ще один фігурант розслідувань - колишній керівник Держлікслужби Роман Ісаєнко. Суд обрав йому запобіжний захід у справі про недостовірне декларування.
За версією слідства, посадовець “забув” вказати у декларації будинок у Нових Безрадичах вартістю близько 300 тисяч доларів, записаний на тестя і тещу, але яким користувалася його родина.
Після двох розслідувань Bihus.Info Ісаєнка звільнили, до нього прийшли з обшуками, та зрештою, вручили підозру.
БЕБ, Закарпаття і “успішні” родичі
Окремий пласт Бігус-тем розслідування про співробітників Бюро економічної безпеки України.
Після сюжету журналістки Наталі Лазарович НАЗК взялося перевіряти спосіб життя екскерівника БЕБ на Закарпатті Євген Калугін. Журналісти показали, як родина посадовця обросла спа-комплексами, аграрним бізнесом, будівництвом житла, землею, дорогими активами.
І майже містичним чином усе це виникало саме в тих регіонах, де працював сам Калугін.
Кіберполіція, Glacier і “родинний люкс”
Ще один гучний кейс - розслідування про кіберполіцейських Євген Горбунов та Гурам Гіндія.
Журналісти встановили, що після старту кар’єри правоохоронців їхня рідня почала інвестувати у люксову нерухомість, дорогі котеджі у Буковелі, комерційні приміщення у “Новопечерських Липках”. Загалом, мова йде про сотні тисяч доларів. І лише після суспільного резонансу НАЗК уже заявило про перевірку способу життя фігурантів.
Головний висновок
Усі ці історії дуже різні. Але їх об’єднує одна річ: в Україні досі існує величезний прошарок чиновників, силовиків і посадовців, які роками жили в логіці “ніхто нічого не перевірятиме”, а якщо хтось прийде - домовимось або відкупимось.
Саме тому журналістські розслідування сьогодні стали не просто медійним жанром, а фактично паралельним механізмом суспільного контролю. І дуже показово, що дедалі частіше після таких сюжетів починаються розслідування, перевірки, обшуки, підозри, кадрові рішення.
Хоча в нормальній системі все мало б працювати навпаки: спочатку державний контроль, підозра, суд, а вже потім - журналістські сенсації.
Але головне не мовчати і вимагати від правоохоронців чітких та прозорих дій. І саме незалежний громадський суспільний контроль повинен бути тим рушієм, що допомагає Україні подолати тіньові схеми та очистити владу і держструктури від корупції.
Кирило Проценко, за матеріалами Бігус-Інфо
Администраторы